Коли вибираєш або вже купуєш нову шубку, завжди корисно знати, який їй відпущене століття. Рано або пізно хутро витирається, лисіє, знебарвлюється. У деяких видах хутра навіть не рекомендується попадати під дощ або мокрий сніг.
Звичайно, при бажанні можна продовжити життя будь-якої речі, недарма жінці так властиво пестити й оберігати улюблені шубки. Але проте виділяють п'ять основних груп хутра за ознакою їх носкості.
У першій групі, групі хутр-довгожителів, лідирує видра, вона буде служити своєму хазяїнові й у сніг, і в дощ протягом, у середньому, двадцяти сезонів. Практично не уступають їй росомаха й ведмідь (19-20 сезонів), споконвіку улюблені хутра на Русі. За ними ідуть бобер (18 сезонів) і котик (17 сезонів).
Другу групу — хутр менш носких, але все-таки досить практичних — відкриває норка, норкові речі «живуть» близько десяти сезонів. Також до цієї групи ставляться хутра єнота, ондатри й карлючок (десь 6-8 сезонів).
Третю групу становлять куниця, соболь, овчина, такі шубки не будуть втрачати своєї привабливості 5-6 сезонів.
У четвертій групі перебувають білячий, кролячий і горностаєвий хутра. Строк їх життя невеликий, усього 3-4 сезону, тому їх люблять використовувати при пошитті ошатних шубок «на вихід», наприклад, весільних, а в повсякденному житті вони дуже непрактичні й украй примхливі, вимагають найретельнішого відходу. І нарешті, один, максимум, два сезони будуть носитися шуби із заячого й кротячого хутр.
Однак, є й певні нюанси, які необхідно враховувати. Шубки зі стриженого хутра завжди носяться значно довше, кількість відпущених їм сезонів збільшується приблизно на третину.